Гадання на статутному фонді ІТ-компанії

Андрій Кучеренко
  • Аааа, зрада! Ти бачив? Тендер на 10 мільйонів гривень виграла якась фірма із статутним фондом у  5 тисяч гривень
  • А що за тендер?
  • Розробка системи документообігу
  • Ну ок, а зрада в чому?
  • Ну як? Ну як можна довірити такий проект якійсь фірмі з копійчаним статутним фондом? Чим вони будуть відповідати у випадку проблем?

Засновано на реальних подіях.

Діалог справжній, зовсім недавній. І мене вже тричі запитували, що я думаю стосовно одного айтішного тендеру. Після третьої такої розмови я вирішив записати деякі думки, тим більше, що вони стосуються не лише статутного фонду айтішних проектів, а всіх, які можна об’єднати терміном “професійні послуги”.

Почнемо з питання, що таке статутний фонд. Це – аж ніяк не гарантійний депозит на випадок, якщо компанія буде лажати у проекті. Статутний фонд - це ресурси, які мають дозволити бізнесу стартувати і вийти на рівень, коли він почне заробляти сам на себе.

Тепер давайте подивимось на природу бізнесу айтішних компаній. Умовно  поділимо такі компанії на дві групи -- компанії, чий бізнес вимагає інвестицій, і компанії, чий бізнес може бути побудований без них.

До першої групи належать компанії, які будують власний  ІТ-продукт, якусь ІТ-систему, яку будуть потім продавати як готове рішення. Таким компаніям, як правило, інвестиції на старті дуже потрібні, адже без них продукт просто не з‘явиться. Саме про такі “продктові” компанії пишуть у пресі “Стартап такий-то підняв таку-то суму інвестицій”

Тепер візьмемо другу групу - компанії, які виконують роботу на замовлення і за гроші клієнта. Зокрема, у сфері ІТ. В таких компаніях теж можуть бути стартові інвестиції у випадках, коли інвестор вкладає гроші,  наймає команду (виконавців і продавців), а потім починаються пошуки клієнтів. Але стартові інвестиції – аж ніяк не гарантія успіху. Знаю чимало компаній, які так і не знайшли свого першого клієнта і, після того, як стартові внески були витрачені в нуль, тихо закрились. Або не змогли знайти другого чи третього і фінал вийшов той самий, тільки через декілька років.

Але тут може бути і інший сценарій, коли такі компанії утворювались вже існуючими командами, які під своє ім’я та репутацію швидко залучали клієнтів і починали розвиток вже на власні, зароблені гроші. І в таких сценаріях значного стартового внеску просто не потрібно. Прикладів таких компаній теж немало.

Який висновок?

Якщо сервісна (саме, сервісна!)  айтішна чи консалтингова компанія має хоч якусь тривалу історію, розмір її статутного фонду ніяк не визначає її поточного фінансового стану. Компанія з значним стартовим капіталом, яка не змогла побудувати стійкий бізнес, на момент проведення тендеру може знаходитись у глибокому штопорі і сподіватись на перемогу у тендері для покриття старих боргів.

І навпаки, компанія створена без стартового капіталу, яка змогла шидко набрати і утримати висоту і вміє рахувати свою економіку, може бути цілком стійкою і надійною.

Тільки як ви це визначите, як організатор тендеру? Точно не з розміру статутного фонду.

Якщо у вас немає більш корисної інформації про потенційного виконавця, краще вже взяти дату реєстрації компанії і звернутись до нумеролога, бо гадання на статутному фонді може бути чистою спекуляцією ;)

Обговорити, посперечатись чи просто поставити лайк можна тут

Планування закупівель — Методи та інструменти
Яким чином контролювати залишки на складі і як це все автоматизувати
Заставте закупівельника страждати
Шкідливі поради, як підготувати жахливу пропозицію і програти комерційний тендер